Український бізнес більше не живе в очікуванні “виїзної перевірки”. Тепер система працює інакше. Жодних попереджень та інспекторів із папками. Ризики тепер вираховуються автоматично, дані аналізуються алгоритмами, а сигнали про “неналежну обачність” – це вже привід для донарахувань або запиту про документи. 

Після запуску нового підходу за постановою № 854 у 2024 році держава офіційно перейшла до управління податковими комплаєнс-ризиками. Формально – це рух до прозорості та аналітики. Фактично – нова реальність контролю, у якій будь-яка помилка в звітності, “токсичний” контрагент або скарга колишнього співробітника можуть запустити перевірку, навіть якщо ви формально нічого не порушували.

Менше перевірок – не означає менше контролю

Запитання, яке підприємці ставлять найчастіше: чи справді держава зменшила тиск на бізнес? Частково – так, але не в тому сенсі, який усі очікували. Після впровадження експериментального проєкту за постановою № 854 ДПС відійшла від практики “ловити після факту”. Тепер система працює превентивно – аналізує дані ще до початку перевірки.

Модель комплаєнс-контролю побудована на чотирьох типах ризиків:

• реєстрації – створення фіктивних компаній або використання підставних осіб;
• звітності – несвоєчасна або некоректна подача звітів, суттєві розбіжності; 
• сплати – затримки чи маніпуляції з оплатами, несплачені борги; 
• декларування – невідповідність між оборотом, прибутком і податковим навантаженням.

Цей підхід формально зменшив кількість традиційних перевірок, але посилив контроль. Тепер платники оцінюються у реальному часі. Дані бізнесу з електронних сервісів постійно звіряються з податковими масивами.

Цифрова держава бачить бізнес наскрізь

На квітень 2025 року понад 5,4 млн користувачів працювали через Електронний кабінет платника, де функціонує понад 130 сервісів. Через нього ДПС бачить практично все: фінансовий результат, борги, об’єкти оподаткування, зупинені податкові накладні, ризиковість контрагентів тощо.

Система СМКОР (система моніторингу податкових накладних) у реальному часі аналізує мільйони накладних на день. Вона співставляє дані продавців і покупців, оцінює відповідність господарських операцій логіці бізнесу, фільтрує незвичні обсяги постачання або підозрілі товари. У результаті компанія може потрапити до “зони ризику” ще до будь-яких контактів із податковою – просто через алгоритм, який знайшов невідповідність.

Перевірка через скаргу: робочий механізм

Ще один канал перевірок – скарги від фізичних осіб. Для ДПС офіційна письмова скарга споживача чи контрагента є достатньою підставою для  перевірки. А в трудовій сфері Держпраці під час воєнного стану має право ініціювати позапланові заходи на основі звернення працівника про порушення його прав. Але потрібно додати документи, які це підтверджують.

Загальної статистики про те, скільки саме перевірок стартує через скарги, немає, але на практиці цей механізм цілком дієвий. Для роботодавця він часто означає раптовий контроль одразу кількох органів – ДПС, Держпраці, іноді й Пенсійного фонду.

“Токсичний контрагент”: найпідступніший тригер

Фахівці з податкових спорів одностайні: ризиковий контрагент – ось найчастіша причина перевірок у системі комплаєнсу. Для податкової сама співпраця з таким партнером уже сигнал сумніву в реальності угоди, добросовісності платника та правомірності податкової вигоди.

Що може бути:

• зупинення чи блокування податкових накладних і розрахунків коригування; 
• втрата податкового кредиту або проблеми з бюджетним відшкодуванням; 
• запити на документи, пояснення; 
• перевірка, донарахування, штрафи.

При цьому платник не відповідає юридично за помилки контрагента. Але податкова може стверджувати, що він діяв без належної обачності, якщо не провів елементарну перевірку партнера і підписав угоду без аналізу.

Підстава для такого підходу – стаття 112 ПКУ: якщо платник мав можливість дотриматися правил, але не зробив цього, це може бути розцінене як його вина.

Фактично, перевірка “через контрагента” часто виглядає як ланцюг: блокування ПН – запит документів -підтвердження реальності операцій – темпова перевірка -судовий спір.

Як бізнесу захиститися

У боротьбі з податковим алгоритмом звичні аргументи “ми реальні” вже не працюють. Сьогодні захист базується не на словах, а на доказах обачності, які можна подати одразу:

• перевірені реєстраційні дані партнера, бенефіціари, ПДВ-статус, судова історія;
• документальне підтвердження реальної поставки товару чи надання послуги;
• логіка операції – наявність ресурсів, складів, працівників, транспорту;
• збережені запити, листування, акти та видаткові документи.

Така доказова база – це страховка в реальному часі. Якщо виникне спір або автоматичне блокування, її можна оперативно надати до податкової або суду. По суті, “обачність” сьогодні – це щоденна звичка, така ж, як платити рахунки чи звіряти податковий кредит.

Українська податкова система перейшла з режиму “каральних рейдів” у цифровий моніторинг поведінки бізнесу. Дані стали головним доказом, як проти, так і на користь платника. І якщо для держави це крок до автоматизації, то для бізнесу –  новий рівень відповідальності за кожного партнера, кожен чек і кожну звітність.

Самооборона: право, яке потрібно доводити

Травматична зброя в Україні — це не про право на захист. Це про необхідність згодом довести, що ти мав право стріляти. 

На перший погляд здається, що травматична є «м’якшою» версією вогнепальної зброї, проте у правовій площині це не так. Кожен постріл — це автоматичний запуск кримінально-правової оцінки.

Формально правило виглядає просто: застосування можливе лише у стані необхідної оборони. Тоді, коли є безпосередня загроза життю або здоров’ю. Але ця норма працює не так, як її сприймає більшість.

У момент конфлікту людина діє інтуїтивно, часто на адреналіні. Натомість право оцінює ці дії вже постфактум — без емоцій, через факти і докази. І саме тут виникає ключовий розрив.

Суд аналізує не те, що людина відчувала, а те, що можна об’єктивно підтвердити:

• чи була загроза реальною, а не уявною;
• чи була вона достатньою для застосування зброї;
• чи можна було уникнути ситуації без пострілу;
• чи не стала реакція надмірною.

Якщо відповідь хоча б на одне з цих питань викликає сумнів, самооборона перестає працювати як правовий захист.

Саме тому в українській практиці стрільба під час конфліктів часто отримує іншу кваліфікацію — тілесні ушкодження або хуліганство, навіть якщо йдеться про травматичну зброю.

Проблема не в тому, що людина не має права захищатися. Проблема в тому, що це право існує лише настільки, наскільки його можна довести.

Сценарій, який майже завжди закінчується відповідальністю

Найпоширеніша помилка — використання травматичної зброї як інструменту впливу. Постріл у повітря, поруч із людиною або демонстративне застосування під час сварки, —  усе це, з погляду права, не є самообороною.

Такі дії кваліфікуються як порушення громадського порядку, а в окремих випадках — як хуліганство із застосуванням зброї. А поширений мотив «налякати» не має юридичного значення.

Зброя не визнається допустимим способом психологічного тиску, навіть якщо фактичної шкоди не було завдано. 

Де саме виникає кримінальний ризик

Навіть у ситуаціях, де загроза дійсно існувала, межа дозволеного проходить значно вужче, ніж здається.

Судова практика демонструє типові сценарії перекваліфікації:

• постріл із близької дистанції, що спричинив тяжкі наслідки;
• ураження життєво важливих ділянок тіла;
• кілька пострілів замість одного;
• продовження дій після припинення загрози.

У таких випадках дії вже розглядаються не як захист, а як перевищення меж необхідної оборони або умисне тілесне ушкодження.

Що насправді аналізує суд

Ключова особливість таких справ — комплексна оцінка.

Суд досліджує:

• поведінку сторін до конфлікту;
• можливість уникнення зіткнення;
• дії безпосередньо під час інциденту;
• поведінку після пострілу.

Навіть другорядні, на перший погляд, обставини — втеча, емоційний стан, характер взаємодії сторін можуть визначати кваліфікацію.

У результаті справа майже ніколи не зводиться до питання «було право чи ні». Вона зводиться до іншого: чи вдалося довести, що це право не було перевищене.

Окремий ризик: відповідальність без пострілу

Важливо, що правові ризики не обмежуються лише застосуванням зброї. Порушення правил зберігання — самостійна підстава для відповідальності:

• відсутність сейфа;
• доступ сторонніх осіб;
• неналежний контроль.

І для цього не потрібно жодних наслідків. Сам факт порушення вже є правопорушенням із можливістю конфіскації зброї. 

Після 2022 року: новий контекст та жорсткіший підхід

Повномасштабна війна суттєво змінила контекст використання зброї.

З одного боку, зросла готовність до самозахисту. З іншого — держава та суди демонструють більш стриманий і навіть жорсткий підхід до цивільного використання зброї.

Причина очевидна: будь-яке неконтрольоване застосування у побутових конфліктах сприймається як фактор дестабілізації. Тому кожен випадок із травматичною зброєю оцінюється не лише індивідуально, а й з урахуванням ширшого суспільного контексту.

З одного боку, травматична зброя створює відчуття контролю над ситуацією, але з правової точки зору вона цей контроль обмежує.

Виходить, це інструмент, який у будь-який момент може змінити процесуальний статус особи і перетворити постріл із реакції на загрозу на центральний доказ у кримінальній справі.

Читати матеріал :  Юридична Газети

За останні роки український бізнес пройшов екстремальний курс виживання. Але просто “встояти” вже недостатньо. Як перебудувати компанію, коли старі стратегії не працюють? Саме про це говорили на Business Wisdom Summit 2026. 

Учасники панелі обговорювали, як змінюється структура компаній, які частини бізнесу потребують найбільшої трансформації та де сьогодні шукати точки зростання. Лідери ринку зійшлися на одному: епоха адаптації завершена. Тепер ми будуємо нову системну реальність, де сміливість підкріплена тверезим розрахунком.

Своїм баченням нової логіки зростання поділилися:

Валентина Сахно — керівниця Kyiv School of Economics.

Віталій Лубінець — співзасновник та СЕО WIN WIN CLUB (модератор);

Тимур Козонов — засновник Foundation Coffee Roasters;

Марина Мкртичева — керуюча партнерка Magnet Legal Law Firm;

Олександр Білий — виконавчий та фінансовий директор 1+1 media;

Марина Мкртичева: “Системність проти юридичних пасток”

Керуюча партнерка Magnet Legal Law Firm вважає, що бізнес перестав бути інтуїтивним. Сьогодні кожна четверта проблема підприємця — юридична.

“Проблеми починаються не тоді, коли до вас прийшли з обшуком, а тоді, коли ви не оцінили ризики завчасно. Тепер ми маємо діяти на випередження”, — наголошує Марина. Для неї архітектура сучасного бізнесу — це прозора структура, яка готова до вимог ЄС.

Марина закликає не недооцінювати “тилові” ланки: бухгалтерів та фінансистів, адже саме по них часто б’ють правоохоронці. Точкою зростання вона бачить залучення грантів та держпрограм.

“Недостатньо просто знати свою нішу. Треба бути проактивним: залучати АІ для заявок, моніторити міжнародні ринки й постійно масштабуватися. Тільки системність дає можливість не просто залишатися на плаву, а рости”, — підсумовує вона.

Читати :  Delo.ua

Сьогодні смартфон знає про людину більше, ніж будь-хто з близьких. У ньому зберігається чи не все наше життя. Тому не дивно, що у сучасних кримінальних провадженнях телефон стає головним джерелом доказів. Де проходить межа між інтересом слідства та порушенням ваших прав? І чи може держава отримати «цифровий портрет» людини лише тому, що її телефон опинився в руках слідчого?

Цифровий портрет людини

За останні роки гаджет, який ми завжди тримаємо при собі, з пристрою для зв’язку перетворився на справжнє досьє на кожного з нас. У ньому зібраний величезний масив даних: комунікації, фото і відео, геолокація, нотатки, календарі, історія браузера, банківські застосунки, корпоративні чати та файли із хмарних сервісів.

Саме тому для слідства телефон часто стає ключовим інструментом реконструкції подій —  він дозволяє встановити зв’язки між людьми, часову послідовність дій та місце перебування учасників подій.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що доступ до цифрових даних зі смартфона є інтенсивним втручанням у приватне життя, захищене статтею 8 Європейської конвенції. Але чи завжди вона виконується на ділі?

Які дані з телефону використовують як докази

Найчастіше слідство аналізує:

• листування в месенджерах і SMS;
• журнали дзвінків;
• фото та відео;
• uеолокаційні дані;
• історію браузера;
• нотатки і календарі;
• дані мобільних застосунків;
• файли з хмарних сервісів;
• метадані (час створення файлів, координати, маршрути переміщення).

Особливу доказову вагу мають дані, які дозволяють пов’язати конкретну особу з певною цифровою активністю.

Водночас навіть такі матеріали не є автоматично сильними доказами. Суд оцінює їх за стандартними критеріями: належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності з іншими доказами.

Як закон дозволяє працювати зі смартфоном

У кримінальному процесі доступ до смартфону повинен відповідати чіткій процедурі:

• наявність ухвали суду на обшук або тимчасовий доступ;
• фіксація пристрою у протоколі;
• визначення його статусу як носія комп’ютерних даних;
• копіювання інформації або вилучення пристрою.

Кримінальний процесуальний кодекс передбачає важливий принцип: інформацію насамперед мають копіювати, а не вилучати сам пристрій.

Вилучити телефон можуть лише в окремих випадках: коли потрібне експертне дослідження або доступ до даних неможливий без подолання системи захисту.

Де найчастіше виникають порушення

Саме на етапі доступу до смартфона на практиці виникає найбільше процесуальних проблем. Причина проста: телефон містить значно більше інформації, ніж може бути пов’язано з конкретним кримінальним провадженням. У ньому зберігаються не лише потенційні докази, а й особисті дані. Тому закон вимагає, щоб доступ до телефону був чітко обмежений метою розслідування.

Однак на практиці ця межа нерідко розмивається. Серед найпоширеніших порушень:

• вилучення телефону, навіть якщо його зв’язок із предметом розслідування не обґрунтований;
• фактичний перегляд усього вмісту пристрою без визначення конкретних меж пошуку;
• копіювання інформації без залучення спеціаліста, який має забезпечити цілісність даних;
• відсутність детальної фіксації того, які саме дані були отримані під час слідчої дії;
• доступ до інформації, що може містити адвокатську або корпоративну таємницю.

Репутаційні ризики у вашому смартфоні

Цифрові матеріали впливають не лише на кримінальну справу, а й на репутацію. Навіть до вироку вони можуть формувати публічний наратив про неформальні домовленості, конфлікти інтересів, неетичні практики.

Фрагменти листування, окремі повідомлення або фотографії можуть потрапляти у публічний простір і створювати уявлення про «домовленості», «зв’язки» або «узгоджені дії», навіть якщо ці висновки не підтверджені судом.

Для бізнесу такі ситуації можуть означати втрату довіри з боку партнерів, інвесторів чи банків, а також додаткові перевірки з боку регуляторів. Для фізичної особи — публічне упередження задовго до вироку суду. У результаті ваш смартфон починає впливати не лише на кримінальну справу, а й на професійну репутацію, ділові відносини та подальшу кар’єру.

Саме тому у справах, де ключову роль відіграють дані зі смартфона, стратегія захисту часто включає не лише юридичний аналіз доказів, а й роботу з ризиками їхнього публічного використання.

Чи можуть вас змусити розблокувати телефон

Окреме питання виникає, коли людину фактично змушують повідомити пароль або розблокувати телефон. Важливо пам’ятати, що така ситуація захищена статтею 63 Конституції України, яка гарантує право не свідчити проти себе.

Інша справа — відбиток пальця або Face ID. У багатьох правових системах вважається, що біометрія — це не свідчення, а фізична дія. Саме тому іноді виникають спроби прикласти палець власника або піднести пристрій до його обличчя. Проте навіть у такому випадку дії слідчих повинні відбуватися в межах процесуальної процедури — під час обшуку чи огляду, із належним оформленням протоколів і без примусу.

Якщо смартфон уже став доказом у кримінальному провадженні

В такому разі стратегія захисту зазвичай вибудовується одразу в кількох напрямах.

По-перше, проводиться процесуальна перевірка. Захист перевіряє, чи була належна ухвала суду, чи не вийшло слідство за межі дозволеного доступу, та чи дотримано процедуру під час вилучення або копіювання інформації.

По-друге, технічна експертиза. Важливо, чи правильно була скопійована інформація, чи не була вона змінена після вилучення, а також чи відповідають метадані реальним обставинам.

Третій напрям — контекстуальний аналіз цифрових матеріалів. Навіть коли повідомлення або файли формально виглядають як доказ, захист має встановити, хто саме користувався пристроєм.

Окремо важливим є захист конфіденційної інформації. Якщо на пристрої міститься адвокатська кореспонденція, комерційна таємниця або персональні дані третіх осіб, захист може ставити питання про обмеження доступу до таких матеріалів або їх виключення з матеріалів справи.

Читати:  Смартфон — головний свідок

Одним із китів сьогоднішньої системи прозорості вважається РКБВ. Реєстри кінцевих бенефіціарних власників створювалися як інструмент боротьби з відмиванням коштів, ухиленням від податків та використанням складних офшорних структур. Саме тому в Європейському Союзі та багатьох країнах світу було запроваджено обов’язок розкриття таких даних.

Але разом із прозорістю виникла нова дилема: чи не перетворюється доступність інформації про власниКоли корпоративна прозорість стає персональною вразливістю

Формально реєстри КБВ стосуються лише бізнесу, а на практиці — вони містять дані про конкретних людей.

У відкритому доступі можуть бути ім’я бенефіціара, місяць і рік народження, громадянство, країна проживання, частка у бізнесі.

Цієї інформації достатньо, аби зі структури власності людини скласти такий собі персональний профіль. Через факт повної відкритості реєстрів виникає ефект «масового доступу до персональних даних». Будь-хто може аналізувати структури бізнесу, ідентифікувати власників і формувати бази даних про фінансово спроможних осіб.

Іноді ця інформація використовується далеко не лише для комплаєнсу.

Публічність у теорії та реальності

У стабільних правових системах відкритість часто працює як антикорупційний інструмент. Але в країнах з підвищеними ризиками ситуація виглядає інакше.

Якщо є слабкість інституцій, політичний вплив, корупція, практика рейдерства, публічність може створювати додаткові загрози. Наприклад:

• рейдерські атаки. Відкриті реєстри дозволяють швидко ідентифікувати власників, проаналізувати структуру активів, знайти вразливі місця;
• адміністративний і кримінальний тиск. Публічність спрощує таргетування бізнесу через перевірки, кримінальні провадження, санкційні інструменти.

У таких умовах прозорість перестає бути нейтральною категорією — вона стає фактором ризику.

Європейський підхід: від відкритості до балансу

Переломним стало рішення Суду Європейського Союзу від 22 листопада 2022 року у справі C-37/20.

Суд визнав незаконною норму про повністю відкритий доступ до реєстрів бенефіціарів для будь-якого користувача. Головна причина — необмежений доступ до цих даних порушує право людини на приватне життя та захист персональних даних. Фактично суд чітко окреслив межу: прозорість не може бути безмежною, якщо вона шкодить базовим правам.

Після цього рішення низка європейських країн переглянула свої підходи. Зокрема, Кіпр обмежив доступ до реєстру для широкої публіки.

Водночас інформація залишилася доступною для тих, кому вона справді необхідна:

• державних органів;
• банків;
• суб’єктів фінансового моніторингу.

Водночас сам обов’язок розкривати бенефіціарів ніхто не скасовував.

Змінилася не сама ідея прозорості — змінився рівень доступу до інформації.

Чи відлякує прозорість інвесторів

Для бізнесу це не теоретичне питання. Інвестори традиційно використовують:

• холдингові структури;
• трасти;
• багаторівневі моделі володіння.

І не лише для оптимізації податків. Це також захист активів, конфіденційність стратегій, управління ризиками.

Повна відкритість таких структур означає, що можна відстежити логіку контролю, зрозуміти фінансові зв’язки та навіть відтворити бізнес-модель. У результаті прозорість починає конфліктувати з безпекою.

Нова модель: контрольований доступ

Формування нового підходу має на меті поєднати прозорість і приватність. А це означає контрольований доступ до інформації про бенефіціарів. Отже, дані залишаються відкритими — але не для всіх однаково.

Система будується за принципом рівнів доступу:

• повна прозорість для держави: податкові органи, правоохоронці, регулятори;
• обмежений доступ для професійних учасників ринку: банки, аудитори, контрагенти в межах перевірок;
• частковий або закритий доступ для широкої публіки.

Такий підхід визначає головне: ризики непрозорості та ризики надмірної відкритості однаково небезпечні. Тому завдання сучасного регулювання — не обрати між ними, а знайти баланс. І саме ця модель поступово стає новим стандартом у Європі.

Між прозорістю і приватністю: головна дилема сучасного права

Сьогодні фактично співіснують три моделі регулювання доступу до інформації про бенефіціарів.

Повністю відкриті реєстри забезпечують максимальну прозорість і сприяють боротьбі з корупцією, але водночас створюють ризики порушення приватності.

Повністю закриті системи захищають власників і їхні активи, але відкривають простір для зловживань і тіньових схем.

Контрольований доступ дозволяє збалансувати інтереси держави та бізнесу, однак потребує складного регулювання та адміністрування.

Після рішення Суду ЄС саме ця третя модель поступово стає панівною в Європі. Прозорість більше не є абсолютною цінністю. Так само як і приватність — не безумовне право без меж.

Ірина Домітращук для  Юридична Газети

Під час SHE Congress 2025 жінки-лідерки говорили про ризики, конфлікт інтересів, довіру та відповідальність у партнерстві, а також про те, як вчасно розпізнавати тривожні сигнали.

У Києві в межах SHE Congress 2025 відбулася панельна дискусія She and Red Flags, що була присвячена ризикам, з якими стикаються бізнес, команди та лідери. Організатором заходу стало видання WoMo.Подія об’єднала представників влади, управлінців і лідерок із різних сфер. 

“Партнерство починається з довіри, але тримається на відповідальності та здатності чути одне одного.”

Марина Мкртичева говорить про партнерство з позиції кримінального адвоката, де ціна помилки особливо висока, тому питання надійності партнера для неї принципове. Справжня партнерська взаємодія, на її думку, можлива лише тоді, коли ти можеш покластися на іншу людину без постійного контролю і бути впевненим, що вона доведе справу до кінця.

Водночас вона наголошує, що спільна робота не обмежується лише єдиною метою. Важливо чути позицію іншої сторони та шукати рішення у разі розбіжностей у поглядах. Якщо замість відкритого обговорення з’являються маніпуляції або прихований тиск, конструктивної співпраці не буде.

Також Марина Мкртичева підкреслює значення відповідальності перед клієнтами. Якщо зобов’язання взяті, їх потрібно виконувати до кінця, адже репутація — головний актив у будь-якій професії. Водночас вона зауважує: зрив домовленостей може статися, але здатність визнати помилку і правильно на неї відреагувати часто важливіша за саму помилку.

Щодо червоних прапорців Марина зазначає, що в умовах кризи вони проявляються особливо чітко. Найнебезпечнішими сигналами вона вважає занурення в кризу без спроб вийти з неї, відсутність зовнішньої комунікації та пошук винних замість рішень. Саме така управлінська поведінка, за її спостереженнями, здатна завдати серйозних репутаційних втрат і відкинути компанію на роки назад. Водночас своєчасні дії, чесне визнання помилок і відкрита комунікація дають змогу мінімізувати наслідки навіть найскладніших ситуацій.

Читати матеріал :  Delo.ua

Чому репутація забудовника більше не працює, а інвестиція в нерухомість стала питанням безпеки

В Україні інвестування в нерухомість давно перестало бути просто бізнес-рішенням. Сьогодні це ще й питання безпеки. Гучне ім’я забудовника не гарантує захисту коштів – важливішою стає юридична уважність та вміння перевіряти документи й контрагентів.

Як війна та постійні зміни законодавства змінили ринок будівництва? За кожним замороженим об’єктом або банкрутством девелопера стоїть не просто проблема компанії – це стратегічне питання для інвестора: чи реально сьогодні вкластися без ризику?

Читати на :  Liga.net

26 вересня 2025 року в бізнес-центрі Kadorr у центрі Києва відбулося відкриття адвокатського об’єднання Magnet Legal. Подію відвідали партнери, клієнти та колеги компанії.

Magnet Legal позиціонує себе як юридичний партнер для бізнесу та керівників.

Марина Мкртичева, керуюча партнерка Magnet Legal: «Юридичний ринок сьогодні — це не про папери й кодекси. Це про кризові ситуації, де на кону стоїть репутація і майбутнє. Ми створили Magnet Legal, щоб бізнес знав: у критичний момент у нього вже є команда».

Про компанію

Magnet Legal – юридична компанія нового покоління, що спеціалізується на захисті бізнесу та топменеджменту у справах White-Collar Crime, антикорупційних і репутаційних конфліктах. Компанія поєднує класичну адвокатуру з сучасними антикризовими рішеннями, супроводжуючи бізнес і публічних осіб у справах під високою увагою суспільства та медіа.

Партнери Magnet Legal:

• Марина Мкртичева, адвокатка з понад 10-річним досвідом у кримінальному праві та White-Collar Crime. Відзначена міжнародними та національними рейтингами (The Legal 500-2025, Ukrainian Law Firms, «Вибір клієнта. 100 юристів України»), двічі здобула звання «Адвокат року» в категоріях «Кримінальне право» та «Антикорупційна практика». Її експертиза охоплює антикорупційний комплаєнс, складні кримінальні провадження та репутаційні конфлікти;
• Ірина Домітращук, адвокатка, яка має понад 10-річний досвід, спеціалізується на кримінальному процесі, мобілізаційному та військовому праві, адміністративних і господарських спорах. Має значний досвід представництва інтересів бізнесу та громадян у справах воєнного часу.

Практики Magnet Legal:

• захист у кримінальних і антикорупційних справах;
• корпоративний та регуляторний комплаєнс;
• супровід у резонансних кейсах із високим суспільним інтересом;
• судовий супровід кейсів та захист бізнесу;
• репутаційний та медіасупровід юридичних кейсів;
• військовий комплаєнс і правова підтримка.

Команда поєднує правові інструменти, стратегічну комунікацію та сучасну аналітику для захисту клієнтів у найскладніших обставинах.

Читати :  Юридична Газета